Все не в лад. Всі слова, всі думки – тут і там.
За один щирий погляд пів царства віддам
Тих очей, що далеким подібні зіркам
В безмежній пітьмі.
І за трепіт душі серце ось віддаю,
За одну обіцянку, що будем в Раю,
За один тільки дотик і святість твою,
Легкий помах вій…
Але де ж ті зірки, трепіт душ, добра вість?
І хиткий над безоднею зведено міст.
Не прийдé рівно в північ незнаний той гість
Від туги зціли́ть.
Як ціло́го нема, де пів царства знайти?
Та і святість – один з непотрібних скарбів.
Може, магія стерла всі інші світи
І ми в небутті…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039880
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.05.2025
автор: Мірія Преварська