Сохне скоринка.
Бджоли гудуть.
Гості пішли
і тепер не прийдуть.
Танцює фіранка
і бджіл закликає
твоя філіжанка
непитого чаю.
Лишились крихти.
Збираю зі столу.
Повторюю тихо
знову і знову:
"Я не кохаю".
Я не кохаю.
Бджоли не жалять.
Лише відчуваю
меду ще дрібку
на язиці -
пригублюю плівку
на молоці.
Двері закриті,
прибрала стільці.
Бджоли добиті.
Готую млинці...
Та в звивинах, вигинах
часом гуде -
чомусь не начхати,
як ти і де.
Сивіють кульбаби,
та пахне трава -
чомусь не начхати,
чи ти ще жива.
* * *
Літом торішнім
шепоче шпориш.
Пишу тобі вірші -
ти врешті мовчиш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039874
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.05.2025
автор: Мона Вінчі