Якось раз один малюк
Щось почув у хаті —
І здалося, що той «грюк»
У його кімнаті.
Щоб розчути краще звук,
Всівся на дивані
І побачив, як павук
Грав на барабані.
Він на мить отетерів —
Захотів кричати,
Та чомусь не зрозумів,
З чого ж те почати.
А павук все: гуп та гуп,
Очі хитруваті.
Програвали дивний вступ
Лапи волохаті.
«Може», — думав наш малий, —
Заповзти під ліжко?»
Та прийшла у гурт такий
Тут сороконіжка.
І давай собі й вона
На трубі дудіти —
Не оркестр, а дивина,
Як комаходіти!
«Їм би пустощі одні», —
Думав наш хлопчина.
—І не страшно геть мені,
Я ж уже мужчина!»
І дістав, не абияк,
Теж свою сопілку.
Грав би й він тепер ось так,
Аж до понеділка.
Увімкнула тут вівця
Файну фонограму,
Але нашого «гравця»
Розбудила мама.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039839
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.05.2025
автор: Лада Квіткова