Постава, грація розкішна,
Ти така ніжна, така ніжна.
Заполонила мене назавжди́,
Краси лишаючи сліди.
Місячне сяйво переливається в тихих думках,
В гобелен сплетений, долі ж наші спіймані.
Ніжні пальці проводять по небу,
Вирізьблюючи чудеса перед очима:
Постава, грація, розкішно!
Жива мелодія нічного світла
Заповнила мене..
Швидкоплинний вальс, як подих часу,
Кожен рух співає без рими..
Тіло
моє танцює в
золотомусяйві..
Краса затримується там..
Поза розкішна...
грація витончена,
Жива мелодія світла
Наповнила мене назавжди.
Швидкоплинний вальс мов подих часу..
Кожен рух співає без рими.
Тіла наші танцюють в місочному сяйві.
Краса затримується в відлунні.
Ніжними відтінками розфарбовано землю в кольори
Вічного дива, яким я не можу не любуватись.
Насолоджуюсь..
насолоджуюсь!
Ода миттєвостям, що зникають і залишаються:
Швидкоплинний поцілунок на світанку,
Очі обіймають оголене тіло,
Малюють зорі суря на безхмарному небі..
Постава, грація,
відлуння..
Насолода,
насолода!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039834
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.05.2025
автор: oreol