На могилі я не хочу каменя,
нехай цвітуть лиш квіти польові,
щоб палала літом в білім пламені,
ромашок ніжність в сонця сяєві...
Синь волошок для мене буде втіхою,
і стрункий, простенький дерев"яний хрест....
Минули дні мої швидкою віхою,
до неба летіти ще немало верст...
Перебір струни позве,гітарної,
бентежне щось заплаче тихо в ній,
на дні моєї долечки примарної,
душа розтане в музиці сумній...
За далеким небесним вічним берегом,
вже не воїн я- нехай,Христа, слуга,
для України , у молитві ,буду оберегом,
мов докір темній силі ворога...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039782
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.05.2025
автор: Межа реальності