сходячи на схили

Упевнившись,  що  Нестор  ні  до  чого  ,
Що  сталість  почуттів  і  кучер  не  причина,
Спираючись  на  вулики    родинні,
Відчувши  Cвіт  як  справжній  Рагнарок,
Співатимуть  натхненно,  наче  качки,
Чи  неофіти,  чи  лучні  собачки
Про  половину  герцога  зірок…

Якому    не  тонути    через  стид
У  товщі  із  густої  карамелі,  
Не    кип’ятити  цілого  в  пустелі,
Не  будувати  нових  пірамід!  -  

А  лиш  товктись  на  порох  серед  ступ  ,  
Де  кавомольці,  сходячи  на  схили,
Благають  літосферні  Світу  брили
Не  турбувати  Більдерберзький  клуб...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039777
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.05.2025
автор: bloodredthorn