Він сценою ходив би між софітів,
Овації приймав би без проблем,
Міг уникати всі військові теми,
Живому дарували б море з квітів.
Та все ж пішов у перші дні війни,
Наплічник гордо він одяг на плечі,
Наче війна і смерть буденні речі,
Мав почуття все ж честі та вини.
Служив як всі - в окопах та землі,
Хоч важко, та співав свої пісні,
Комфортних місць немає на війні,
На сцену повертався тільки в сні.
Чи відчував, що смерть не оминуть,
З нас кожен обирає власну путь,
Тепер Герой - є в небі сцена вічна,
Так сумно, доля повелась трагічно.
Всі оплески летять йому до неба,
Сумують сцени тут земні без тебе,
Ще обеліск під небом як молитва,
Останній виступ - та остання битва.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039768
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.05.2025
автор: синяк