Поговори зі мною, весно ніжна,
Я втомлена від тиші зим глухих.
Зітри з очей відбитки днів побіжних,
Де кожен подих — слід безжальних лих.
Твій вітер теплий, радісно-безсніжний,
Втішає серце — біль мій майже стих.
Стою в тобі, зворушена і грішна,
У тінях днів, як в спогадах чужих.
Навчи мене рости, як перше зілля —
З води й пітьми, з останнього жалю.
А щоб змогла я вирватись з безсилля,
Наповни душу зранену мою,
Бо відчай і журба у серці зріють.
Ти знаєш, весно, щастя я люблю!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039743
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.05.2025
автор: Незламна