Сонце, обігрій долоні,
Тіло, серце, душу,
Щоб не був я у полоні
Холоду. Не мушу
І не хочу в ньому бути
Та лиш замерзати.
Я твоє тепло відчути
Хочу, щоби мати
Лиш приємні почування
У душі, у тілі,
Доки не мине остання
Мить. Хай в заметілі
Снігові та буревії
Холод той лютує,
А у літні дні оції
Хай тепло панує
Лиш. Нехай нас зігріває
Лагідно, ласкаво,
Ніжно сонце те, що сяє
В небесах яскраво.
Не ховайся більш за хмари,
Сонце, не ховайся.
Нам не завдавай же кари,
А скоріш вертайся.
Я без тебе лиш сумую,
Камінь серце давить,
Бо тебе я потребую.
Як не вийдеш, здавить
Він його. Ні, не бажаю
Я цього ніскільки,
Бо на світі цім кохаю
Я життя настільки,
Що словами передати
Навіть неможливо,
Бо життя, що дала мати, –
Це найбільше диво.
Євген Ковальчук, 15. 06. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039680
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.05.2025
автор: Євген Ковальчук