Заколисуюча ніжність переливчастих розмов,
що так солодко лоскочуть твій утомлений мозок…
То приємніше за пристрасть і миліше за любов –
оксамитова стежина, що веде в теплий морок.
Розмагнічено жадання, інверсовано поля,
не згадати, не впізнати мрій, цілованих п’янко, –
між птахів, що не злітають, між сердець, що не болять
склав понівечені крила, горбанем сидить янгол.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039676
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.05.2025
автор: Світлана Себастіані