Life carries on, there's no way to restore,
And time elapses rapidly like water.
It took away Madame de Pompadour
Who was like us, a Noah's great-granddaughter.
I do not know what future is to come,
What tones will dye surrounding seas and grounds.
The only thing that never stops is time.
The human age has boundaries and bounds.
We have to leave a trace before we die
(Though most of us do nothing else but nonesome)
To make it bloom beneath the endless sky
And set the earth in flowering and blossom,
So that those words do not exhaust like ore,
So that those woods are not extinct like bison.
Life carries on, there's no way to restore,
And every page unlocks a new horizon.
Don't be afraid to vitiate the scroll,
Accept the insight sharp and unexpected,
Accept the truth that's out of your control,
Accept the sorrow making you subjected.
Do be afraid to cheat the human soul,
Such a mistake is always unaccepted.
Переклад
------------
Життя іде і все без коректур.
І час летить, не стишує галопу.
Давно нема маркізи Помпадур,
І ми живем уже після потопу.
Не знаю я, що буде після нас,
В які природа убереться шати.
Єдиний, хто не втомлюється, – час.
А ми живі, нам треба поспішати.
Зробити щось, лишити по собі,
А ми, нічого, – пройдемо, як тіні,
Щоб тільки неба очі голубі
Цю землю завжди бачили в цвітінні.
Щоб ці ліси не вимерли, як тур,
Щоб ці слова не вичахли, як руди.
Життя іде і все без коректур,
І як напишеш, так уже і буде.
Але не бійся прикрого рядка.
Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.
Не бійся правди, хоч яка гірка,
не бійся смутків, хоч вони як ріки.
Людині бійся душу ошукать,
Бо в цьому схибиш – то уже навіки.
Ліна Костенко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039659
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 13.05.2025
автор: Іван Блиндюк