Обурена весна дощами розлила́сь.
Зелені та сумні у травня очі.
Коли вже сонце розітне сувої зла,
щоб відпочили від шахедів ночі?
Калюжі, мов печалі темні дзеркала́,
Бо тільки дощ, здається, хазяйнує,
хлюпоче - і завісою стоїть імла,
від неї правди всім чекати всує.
Заснула справедливість під шумок дощу,
подерта. Чи розправить світла крила?
Повір: втече страшна війна, як підлий щур,
і дощ мине. Тектиме воля в жилах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039648
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.05.2025
автор: Світлая (Світлана Пирогова)