В муре́лях заховалось ароматне літо,
В осо́нні грає світло золоте.
Ласка́вий ле́гіт ніжно шепче казки в вітах,
І серце, мов дитя, пісні плете.
У зорях вечора надії знов сіяють
І шелест трав говорить про любов.
Ясні думки на легких крилах прилітають,
Несуть у серце тишу — знов і знов.
А лі́тепло пливе і річка ледь колише
Струмками ніжність — дзеркало душі.
Вона не гасне в тузі й ватра тихо дише,
Спалахом щастя грається вночі.
А небо стелить шовк на світанкові роси,
Пташок у вись несе веселі сни.
Де мрії — мов вітрила, вільні й стоголосі, —
І спокій лине з літа глибини.
А літо чаром світ наповнює до краю,
У травах — мед, у небі — синява.
І кожен новий день, мов щастя з роси грає,
Де віриться, що вічна ця краса.
Кущі калини стигнуть, в небі жайвір милий
Виспівує молитву на зірках.
І світ здається тихим раєм, де ми жили
До першого падіння у гріхах.
13.05.25
Мурелі -абрикоси
Літепло - тепла вода в річці
Осоння - освітлене сонцем місце
Легіт - легенький вітерець
Ватра - вогнище
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039627
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.05.2025
автор: Svetoviya