Ой зрадливо, світить місяць,
Дід не знайде собі місця,
Де ж причалити, щоб вдало,
На дурняк, поїсти сала.
*
Давня баба, як холера,
Знову має кавалера,
Не сліпого, не глухого,
Живе весело, хіпово.
Дідок схожий на мужчину,
Мав будинок і машину,
Каптур модний, нові джинси,
Не біда, що зовсім лисий.
Обібрала, геть до нитки,
Дід позбувся, уже й нирки,
Забажала ікру "Красну",
Щоб життя було прекрасним.
На столі зранку, печінка,
Правда добра, в тебе жінка,?
Зготувати не ледача,
Скажи людям, за всіх краща.
Ми. як місяць і Землиця,
В душі й досі молодиця,
Не дізнаюсь, про що мрієш,
Чи про те, що не умієш,
Зігрівати, мене в ліжку,
Хоч погладив би, як кішку.
Пригадав дід, як напився.
Біля хвіртки зачепився,
У кишені грошенята,
Не обійдеться без свята.
Шепотіла,обіймала,
Вже, як пташка заспівала.
Час минав, хваливсь сусідці,
Опинився ніби в сітці,
Що робить, не знаю нині,
Аж печуть сльози полинні,
Може іншу йти шукати,
Бо ж не маю свої хати.
Вона ж баба, теж не промах,
Тож заходь, нарубай дрова,
Є нагода вік дожити,
Щоб медуху ,зранку пити,
Її треба заробити.
Є олія, бараболя,
А ще зварена квасоля.
Це ж дієта тепер в моді,
Огірочки на городі,
Помідори уродили,
Дід лип - лип, обличчя кривить.
Мов прозрів, тікав додому,
Ото вийшло по - дурному.
Своя баба, як холера,
Й часом наче, як пантера,
Все ж не скнара, як сусідка,
Та й гризе, зізнаюсь, рідко.
Зайшов радо, у хатину.
Приголубив, як дитину,
Ти пробач, мене рідненька,
Почастуєш, солоденька,
А я ж люба, заспіваю,
Як тебе, одну кохаю.
***
Дідам хочу сказати,
Зазвичай таке життя,
Ой, не пийте горілки,
Не зрікайтеся житла,
Хоч й не маєте жінки.
Це ж я раджу, щиро вам,
Час минулий згадаєш,
Лиш тоді, вже справжній пан,
Як приватний, дім маєш.
2024 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039586
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.05.2025
автор: Ніна Незламна