Травневих пахощів розбурханий порив
лоскоче почуття мої надвечір.
Удалечінь летять весни вітри,
а прохолода – укриває плечі…
Учора шкодував би, що не ти,
але сьогодні якось попустило.
Іду поволі плаєм без мети,
уже не марю, економлю сили.
Духмяніє принадливо бузок,
акацію припорошило снігом…
Через потічок камінців разок
лежить, немовби партитура Гріга.
Шумить на перекаті течія
і кожну «ноту» лагідно цілує.
Весна співає – більше не твоя,
але мене уже це не дивує.
Скриплять поволі часу терези,
уневагомлюючи всі твої ґештальти.
Верхи змішались раптом і низи –
і видиво те проситься на шпальти…
Квітують чорноморські береги,
але човнам твоїм вони не до снаги.
12.05.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039577
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.05.2025
автор: Олександр Мачула