вже запізно мене щось питати —
краще просто замкнися і йди.
моя тиша здачу вміє віддати
на твої "винна точно лиш ти!"
мене нудить від верещання,
що "не так, сину, винна вона"
лише дії — правдиве кохання,
а не в купі "не я" як лайна.
і я стала жорсткіша, гординя,
хоч у серці тремчу, ледь стою.
ти жалієшся своїй родині,
я жаліюсь лиш богу в кутку.
не врятують ці справи коректор,
хоч відмінниця завжди була.
а хто ти? ти мені не директор
і не в балах моя тут вина.
і нехай надто гучно я пишу,
і спалила відмінниці міст,
свою двієчницю я не залишу,
в ній свобода і міцності зміст.
00:15, 23/11/2019 (м. Тернопіль, вул. Бордуляка)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039572
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.05.2025
автор: Olivia Home