Обійми мене, Отче, руками цього чоловіка,
що шукає рятунку у тимчасових речах.
Я б зцілила його, але він не приймає ліків…
Я б лишила усе, але віра в його очах…
Обійми мене міцно, бо знов огортає відчай.
Сотні планів і мрій перетворено в біль і прах…
Ти очима його подивися мені у вічі —
може я зрозумію, звідки приходить страх…
Обійми мене ніжно — тут надто багато втоми,
перемішані сни і розбита об землю яв…
Я в обіймах його відчуваю себе ще вдома.
Я в обіймах його, як в обіймах твоїх — жива.
2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039547
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.05.2025
автор: Ірина Білінська