Внучка якось запитала
Дідуся Івана,
Як освідчувавсь бабусі
Дідусь у коханні.
Він довгенько м’яв картуза,
Посопівши трохи -
Коцюба, тому причина,
Наробила мороки.
Зайшов якось випадково
До твоєї бабці.
А вона борщ лаштувала,
Щоб у піч, на лавці.
Жартуючи поцілував
Її прямо в щічку,
Раптом коцюба зламалась
І дала осічку...
Теща за руку вхопила -
Ану, зятю, йди сюди!
До сих пір на моїй спині
Ті сліди від коцюби…
Дала пилку і молоток -
Залагодив збитки.
Теща вирішила зразу,
Який в справах швидкий...
Так я жити залишився
З бабусею Олею.
У селі всі мене звали
Коцюба Миколою.
В.Ф. - 10.04.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039530
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.05.2025
автор: Веселенька Дачниця