Стоїш серед ночі, все зорі рахуєш,
Укотре про нього лиш твої думки...
Він серця не має і іншу голубить...
Ти просто змирилась - живеш тим, що є.
Надія втопилась і разом із душем
Водою стекла, відпекла, зажила...
Встаєш, робиш звичне, бо ти просто мусиш,
В снах бачиш минуле, усе, що пройшла.
Колючки від квітів ще досі у серці,
Бинтуєш ті рани, кровлять, і вином
Години розбавиш... хвилина мовчання...
Відпустиш і станеш омріяним сном...
© Marmeladka Тетяна А.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039502
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.05.2025
автор: marmeladka