Настане час: тихенько скрипнуть двері,
І хтось біля порога кашляне.
Але матуся, в звичній вже манері,
Сидітиме і оком не моргне.
Її думки далеко десь на фронті.
Пливуть години в щирих молитвах.
Уява – на вогненнім горизонті,
В окопах, бліндажах, на блокпостах…
Бувають мрії в пахощах конвалій –
Відволікають від думок глибин,
Від клопотів щоденних, від реалій…
І жевріє надія: прийде син.
І злиється блаженство з ароматом
Від слів: «Матусю рідна, осяйна!
Тобі букет. З Днем Матері, зі святом!».
Він прийде… Але ще, на жаль, війна.
© Галина Брич
11.05.2025.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039501
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.05.2025
автор: Галина Брич