[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=FA149F2XivY[/youtube]
Струни Всесвіту торкаю я,
Вимірів подібних павутині,
Я – рука, могутня я рука
А світи – лише від пальців тіні.
Слухаєш ти звуки і слова,
Образи пливуть і десь зникають.
Кожен з нас цих чарів складова,
Двері й ключ до втраченого раю.
Думка захопила – не держись,
Будь пушинкою в потоці смислів,
Роздуми й фантазій вітражі,
Домалюють те, що надто стисле…
Пам’ять плюс минуле – то є ти,
І ніде нічого більш не видно,
А майбутнє – голос пустоти,
Що минулим стане непомітно.
Промайнули тільки що, на мить,
Нашого творіння всі глибини –
Кілька слів тому, хто поки спить,
Дотик ніжний пальцями до глини.
Слова мої, звук Suno.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039488
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.05.2025
автор: Віталій Гречка