О веснонько, закохана я в тебе,
В пісні твоїх розкрилених вітрів,
У глибину замисленого неба
З клинами журавлиними вгорі,
У шум гаїв густих, що при дорозі
Твій розбавляють вимушений сум,
І серце тоді тоне у тривозі,
Як умістити в ньому цю красу?
Не вперше зізнаюсь тобі в любові,
Бо ти щоразу інша – не така,
Дарована мені великим Богом,
Але щораз питання виника:
Чому краси злі люди не цінують,
І не лише краси – навіть життя?
А може, зло у світі і існує,
Щоб зупинити-знищити буття?
4.05.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039460
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.05.2025
автор: Ганна Верес