Роки-пташки, летять за обрій, у Небо чисте,
І юність, шарм, і вдача пішли кудись в Світи.
Я погляд свій ховаю на кронах в жовтих листях,
Душа до мряки звикла, але йде до мети...
Любов не світить Сонцем, і сум усе частіше,
Безсоння -дивна -пані зі мною вже давно.
Вночі думки блукають , десь там, де їм миліше –
У сонмі зірочок, а погляд плине в вікно.
І пошепки в молитві прошу: - здоров'я дітям –
Своїм, чужим та бідним в стражданнях від біди…
Рідненькій України, я зичу в цьому Світі:
Достатку, благодаті й джерельної води.
Вночі, і рано вранці – молюсь, прошу у Бога: -
Дай, хліба, солі, щастя – для наших громадян.
Держави патріотам, бажаю основного: -
Плекайте Вірність Неньці своїм серцебиттям!
2025 за мотивами вірша 2017
Фото автора
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039449
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.05.2025
автор: Тетяна Іванова - Юртина