Крізь гул епох і збуджених століть
Ішла ти, мово, із моїм народом,
Руйнуючи колоніальну кліть,
Передалась від роду і до роду.
Ти йшла, тамуючи в собі той біль,
Де все було: приниження і страти –
Та серцевину берегла в собі,
Щоб рівною посеред рівних стати!
Ти квітла у мелодіях пісень,
І у матусі ніжній колисковій,
У боротьбі знаходила свій сенс
І у красі земній, напівказковій.
Ти чуло, як від ран стогнав народ –
Царі чужі ті війни затівали,
Тобі надовго замикали рот,
Аби сини манкуртами ставали.
Але ні знищити, ані зламать
Твоє живе і непідкупне слово,
Впились ним Соловки і Колима,
Коли про волю там велась розмова.
Ти сміло йшла крізь бурі і штормИ,
Дух нації собою рятувала,
Аби у боротьбі він не стомивсь,
І бастіон імперії зламала.
20.04.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039425
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.05.2025
автор: Ганна Верес