Летить метелик над бурхливим морем.
Його тендітні крильця вже втомились
Витримувати натиск бурі. Горем
В полон узяте серце. Мов сказились
Внизу шалені хвилі, стогнуть, скачуть.
Одна лютіша іншої. Аж плачуть
Від гніву й люті. Хочуть бідолашку
В свої обійми міцно ухопити
Й назустріч смерті затягти на дно.
А він летить, упертий, все одно!
PS. Це з моїх ранніх римованих думок про мене, нелюбиму.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039400
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.05.2025
автор: Leskiv