Думки пригнічують і світ летить у прірву
І слів доречних вже нема
Сердець розбитих історія німа
В майбутне світле вже давно немає віри
Бездумні вчинки - те, про що жалкуєш потім
Та все назад не повернеш
Від своїх вчинків нікуди не втечеш
І сам себе загнав думками у скорботу
Коли немає слів і слухати несила
І все дратує навкруги
Так бісить кожна думка в голові
Вперед та вгору вже нести не можуть крила
Коли прощаєшся з чимсь близьким і знайомим
І все прощаєш назавжди
Можливо все повернеться колись тобі
Життя приносить часом подарунки долі
Так важко дихати і сил немає зовсім
Такі нестерпні почуття
Так хочеться втекти від світу в забуття
Та весь заціпенів і рухатись не в змозі
Як хижий птах тривога душить серце
Усе по колу знов і знов
Останньої надії вогник охолов
І знищено усе і зникли усі сенси
Хочеться вірити, що це колись минеться...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039398
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.05.2025
автор: Михайло Петрів