Коли тебе щось знову зруйнувало,
І, навіть, коли вже пробито дно,
Ще з кратерів ти силу вигрібаєш,
Аби тільки не стало все одно.
Аби тільки не стало все одно!
Нема куди, тому́ лиш не тікаєш,
Бо ти шукав, бо вже́ ти на краю.
Немає сенсу в сенсах, ти це знаєш,
Твій Херувим - це атеїст в жалю.
Ви атеїстів бачили в раю?
Десь у мінорі на струні четвертій
Душа зачепиться і знову не впаде.
Залиш її на видноті відвертій,
Ніхто цей біль, напевно, не вкраде.
Ніхто цей біль, напевно, не вкраде.
Яка корисна звичка, - ти смієшся.
Гучніше! Зараз всі скидають звук.
Минає все, і ти колись минешся,
Тому, не здатись - принциповий трюк.
Тому, не здатись - це найкращий трюк!
ЛП 09.05.25
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039393
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.05.2025
автор: Людмила Побережець