не подавай мені руки -
завдати болю знов захочеш.
минуть сварки,
як порохи —
нічого вже
не переможеш.
а знаєш, вже не треба слів.
вони — відлуння безголосся.
і не лукав,
що не хотів.
усе позаду,
все вдалося.
я вже відчула слизьку втрату.
пройдуть секунди і роки.
залишиться
лиш штучне «тато»,
залишаться одні дзвінки.
і докори — не в моїх планах.
я відпускаю із добром.
бо щастя, знаєш,
не в парканах.
під боком -
інколи воно.
не подавай мені руки,
я щастя власноруч знайду.
з коліс лиш палки забери —
бо я не їду -
пішки йду.
04:52, 12/09/2019 (Тернопіль, вул. Бордуляка)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039366
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.05.2025
автор: Olivia Home