з-під шкіри череп проступає суттю
майбутнього, доведеного вже
тебе ніхто, повір, не стереже
твої гріхи замолені / спокуті
тим хто колись з порожнього покуття
вдивлявся, як правічність час стриже
...ці ножиці тупі холодних стрілок...
<
шляху за обрій втоптаний розгілок_
шляхетних мрій гранітний монумент
прийдешності таємний елемент
просіяний крізь сита зайвих слів_
...Харон на чорну мілину заплів_
...Сізіф покинув камінь десь в долині
амінь_ порожній човен там понині
і камінь вкрив зірковий срібний пил_
<
шукає Тінь свою серед могил
раз по раз озираючись на сонце
у черзі змучених рабів - поцюсторонців...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039336
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.05.2025
автор: Ки Ба 1