[youtube]https://youtu.be/Vx2TvaTrdGY[/youtube]
Усе скінчилось... Я тепер жива.
Я не боюся закривати очі,
Я проросту мов крізь асфальт трава,
Пройду повз дні запеклі, сни пророчі.
Поглянь на мене - я тепер нова́,
Я не ховаю тінь в своєму світлі.
Почуй мене - теперь мої слова
Наповнені, нестримні і розквітлі.
Я трансформуюсь в прийнятті себе -
І в цьому прийнятті стаю я вільна.
Моя вразливість - це не щось слабе,
А те, що я була занадто сильна.
Повір у мене, ніби в щось святе,
Без таємниць і без складних зага́док.
Тепер собі я вдячна лиш за те,
Що більше не ношу комфортних масок.
08.05.2025
©Валерія Кропівна
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039333
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.05.2025
автор: Валерія Кропівна