Поміж тополь дубові хрести ,могили
Поруч поле розлилось наче море.
Тут на цій землі ,люд у праці рвав жили...
Золотим зерном латав своє горе.
Перед паскою прибирають на гробах
Тут священник оспівує померлих .
У пасхальний понеділок у молитвах
Читають молебень - воскресають мертвих.
Сльози на очах наче на щоку впав дощ
Від злив граду вянуть найкращі квіти.
О скільки , тут струнких кленів і красунь руж,-
Що не бачили цвіт весен і літа.
Дзвін великодній дзвенить голосно у даль...
Кличе вшанувать пам'ять своїх рідних.
Мати за сином виливає свій біль, жаль
Великдень воскреса душу в днях світлих.
Господарює вітер рве вінки з могил
Гасить лампадки, запалені свічі.
Пахнуть ,так сосни неначе ладан з кадил...
Поміж віть зорить сонечко у вічі.
Чекають нас батьки із далеких доріг
Рідня - брат, сестра дочка, та синочок.
Топчемо стежину у заметіль і в сніг...
Розвіює тут жаль - старий дубочок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039330
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.05.2025
автор: Чайківчанка