[i]Як легко розбитись і важко постати...
[/i]
Налякана тінню минущої в докорі волі,
Налякана спокоєм синьої диво-зорі.
Посіяна бурями десь на безмеж-видноколі
І кинута сонцями в теплій, ігристій луні...
Вона говорила,.. засніжено, тихо й непевно,
Вона майоріла, у за́ході диких латать.
І повагом - [i]дихала[/i],.. якось безжалісно ревно,
Аби не забути, як легко і змінно літать.
Вона дивувалася... людям і їхнім довірам:
Обмежені постаті кривдили вільні життя...
Складно пізнати, про що дорікають мотивам,
І легко розбитись... у лоні сумного виття...
22.04.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039325
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.05.2025
автор: Сара Ґоллард