Знов пробігла між каштанами, як киця,
Вмить втомилася, хоча і молода.
Діва-Осінь з сумом всілась на скамницю,
Перехожий їй сказав: Ти – бойова,
Поспішила, ще зарано, ти - гарненька,
Позолота в кронах, тішить вся листва.
Не спіши завзято, ти ще – не старенька!
Ще нехай побуде в Небі синьова ...
Ще нехай у місті політає Літо,
Сонце-ясне свій продовжить літній шлях.
Не спіши струсити листя розігріте!
Буде час на стан погляну, крикну – АХ!
В листопаді зачарують погляд форми ,
Під дощем зізнаюсь чесно в тім, що ти –
Незрівнянна … вигляд твій завжди у нормі,
Без вбрання є милий контур красоти..
В кожній кроні, в кожній гілочці вразливість,
Сльози – дощ холодний, та чаклун-туман
Обіймає всю тебе принцесу - приму,
Від очей не приховаєш голий стан.
травень 2025 вірш за мотивами
Фото автора 11.09.2014 - каштанова алея м.Миколаїв
https://www.stihi.in.ua/ua/avtor.php?author=48307&poem=352515 тут вірш написаний на рус.яз у 2014 році.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039308
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.05.2025
автор: Тетяна Іванова - Юртина