Я інтроверт, якого мовчазної правди сила
Нікому до кінця так зрозуміла й не була...
А недалечко десь у славнім місті жита й миру
Вона своє біловороняче життя жила...
Й світила над’яскраво всім навколо
Сонце-Іра, Сонце-з-Іринка жито-мирян:
Й «я-взе-долослих» в найсвятішім віці
В буремне майбуття за рученьки вела…
А тут війна… Життя догори дригом…
Kismia-знАхурка в її уродин передвечір...
Не випадково ж фея інтернету нас звела?
Так! Так! Та бути тут усе і не могло інакше
Бо я пригадую усі свої за яв передчуття –
"Її профдеформація – Любов!" А може це і є Вона?!
І серденько моє від щастя плаче...
Ігор СПИЧАК
08:00 01.05.2025 - 07:20, 02.05.2025
м. Київ, Борщагівка
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039293
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.05.2025
автор: Ігор Спичак