***
Тут ранки починаються з очей
яснОго неба, стрічного, дзвінниці...
А ще - з очей хмільної таємниці,
що венами столітніми тече...
І ти її нараз не осягнеш.
Вона жадає стрічей сокровенних,
аби проникнути й тобі у вени
за ту межу, де вже немає меж.
Де раптом бачиш інше навкруги:
наріжний камінь, зоряні світанки,
високий вал, і повні віри дзбанки -
незборний прояв отчої снаги,
З котрої поміж рік, як дитинча,
до світу сходить місто Станіслава,
і як росте довкруж про нього слава
як доброго, важнОго панича.
Як багатіє височінню бань,
як одягає однострій і ризи
щоразу яскравішої репризи,
щоразу славнозвісніших діянь.
І ти стаєш частинкою цих днів,
цих вуличок, цих каменів, історій...
І у твоєму власному соборі
зароджується свій сакральний спів,
Котрий повік любити нарече
це небо, ці легенди, ці дзвінниці...
І ці п'янкі, звабливі таємниці,
що починаються з Франківськових очей...
29.04.25 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039270
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.05.2025
автор: Леся Геник