О старосте - голубко сизокрила!
Сидиш, і воркуєш сама із собою.
Світить сонце,падає дощ,то злива...
А думи пливуть хмарою під горою.
Осене, чого лиєш гіркі сльози ?...
Скажи, чого сумуєш у тузі вночі?...
Ти , як пташечка боїшся морозу...
Мурличеш, як котик ... грієшся на печі.
Шукаєш сонечка - у небо просинь
І тепла літечка того, що немає.
Вже повільна хода твоя у осінь
Із дерев жовте листя до ніг кружляє.
Ти - йдеш не вгору, а вниз у Листопад
Тремтячою рукою збираєш плоди.
Замітає зима сліди - снігопад
Нема повернень назад - у райські сади.
Осене - моя пристане золота!...
За твоїми плечима весна і літо.
Сидиш край віконечка ,як сирота...
Чекаєш з чужих світів до хати діток.
О, Дай Боже, до старості до жити!
Ходити до останку своїми ногами.
Домріяти... божий світ долюбити...
І славити на землі життя - піснями.
О дай Боже, дочекатися весни!...
Надивитись , як цвітуть у саду вишні.
У ангельськім хорі - слухати псалми...
І вознестись у даль по - волі Всевишній...
Похилив старий дуб віти додолу
Забіліло навкруги у білих снігах.
Завітає зимонька на Покрову
І складає свої крилонька вільний птах.
Осене, ти - бабиного літа - рай
Вінчаєш осінній сад у срібній нитці.
Курличуть журавлі останнє"Прощай"...
Мінорні пісні грає скрипаль на скрипці.
Осене - моя зіронько вечірня!
Вже вітерець з дерев листячко зриває..
Стукає у віконце - пора пізня
В долонях землі в'яне квіт ,догорає...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039269
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.05.2025
автор: Чайківчанка