Гойдала гойдалка легка весною
в саду пахучому з пелюсток,
і вітру стрімко віяло торкало,
мов уві сні душевною струною.
Бриніла сонця світла люстра,
і нам тих зустрічей було замало.
Купались у любисткових цілунках,
нас пестили весняні руки.
Здавалось, квіти шепотіли вірші,
художник неба створював малюнки.
Пташині розливались звуки.
Ті дні для нас були такі розкішні.
Гойдала гойдалка життя завзято,
то ж весен відцвіло чимало,
а щебет споминів звучав сердечно,
як убиралися дерева в шати,
бо весь цей час нас щось єднало,
як сонце із небесного вершечка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039256
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.05.2025
автор: Світлая (Світлана Пирогова)