Неслася брила сірих поперечин
Зітханням днів у терпеливу ніч.
Колючі крила розпростертих речень
Кидались воском до гарячих свіч.
Мовчала совість в непосильну ношу,
Віддавши кроки на потали час.
Все ближче вітер сяючих підошов —
Назве причини і покличе нас.
І буде ряд. І будуть над рядами,
І стане Суть між знаків запитань.
Якщо комусь кричалося словами —
Тепер безмовен, поміж стін мовчань.
І кожний перший — із води Пилата,
І кожен другий — грішний чи святий,
Тут кожний третій — очевидець ката,
А кожний сьомий — вірою живий.
Усі десяті — покручі та шельми,
Двадцяті — почекайли-мовчуни,
Наступні — прею відродились скельми,
За ними — хижі — вісники біди.
Без ліку — змії, каїни та юди,
Все тьмують денно у нічні рови,
Снують корони із шнурків, заблуди —
Тридцяті ж бо, пекельні срібняки!
--------------------------------------
І буде СВІТЛО. І настане ПРАВДА.
Зітліє пошесть в одкровенні тла.
Правиця — три і два — небесна барда,
Сіктиме за учинками діла!
Марія Дребіт (Голодрига)
06.05.2025 Португалія
малюнок авторки з використанням ші
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039231
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.05.2025
автор: VIRUYU