Зустрічали світанок.
Ганялися за морем.
Нескінченні світанки,
що тягнуться так ніби то
Наші мрії, ті що уже вгорі.
Сховались би в них.
Я ловив би в них зірки.
Неба руками торкався б.
З ласкою,
З ніжністю
я б зустріався б.
З тобою ми би злітали, коли ніч проходила повз,
В оксамитових хмарах, де співає тиша.
Ми танцювали б в повітрі з блакитними крилами.
Без кінця і краю.
Без кінця і краю.
Позачасовий слід,
Срібний слід.
Нема вороття!
Дороги назад..
нема,
нема!
З тобою я кохала
І тримаю сонце в руках.
Моє сонце
в руках.
З тобою пісня життя тільки починалася.
Ми зустрічали світанок.
Ми гналися за морем.
Ми сіяли надії безпечні.
Тільки ти і я.
Тільки ти і я
сіяли життя.
Гуляли
стежками життя,
пропливали
над небесами
буття.
Небо червоніло.
Земля оберталася.
Але все, що я чула - то
Твій голос всередині.
Твій голос всередині.
Світ мрій тчеться нитка за ниткою.
Твою руку в моїй.
Не було ж сказано жодного слова.
Жодного слова.
Горизонту..не видно!
Не було видно ні горизонту, ні лінії.
Ми зігнули годинник.
Ми пролили час.
Нескінченний світанок.
Наше полотно голе.
Ми малювали життя.
Швидкоплинний спалах.
Життя - мов
спалах,
швидкоплинний спалах.
З тобою я кохала
І ти .. тримав сонце.
З тобою пісня життя тільки починалася.
Ми зустрічали світанок.
Ми гналися за морем.
Ми сіяли надії безпечні.
Тільки ти і я.
Ти і я.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039223
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.05.2025
автор: oreol