Ти граєш мов на сцені у театрі ночі
видовищно вражаєш наче уві сні
Тебе кохаю й ніжно я слова шепочу
у морі квітів я ловлю Твій подих у пітьмі
мов мореплавець я пірнаю поза очі
всміхаєшся єхидно стерво вдалині
шмагаючи в кохання мов те тіло хоче
позбавить цноту у театрі в чужині
немов добряче ми торкаємося на виставі
в шаленстві танемо мов крихкий лід
у скривдженій рівнині ми ужалені у тарі
кохаємось гаряче наче відгомін скипить
ми граємо чуттями біля сцени і на сцені
і створюємо образи буття та забуття
лиш ми герої в пристрасті поеми на арені
запалимо вогонь тертя мов за життя
Ти граєш мов на сцені у театрі ночі
і поглядом свій не зводиш з сцени й глядачів
а я смиренно й тихо-ніжно прошепочу
Тебе кохаю мов гатунок долі з вишуканих паничів
16.02.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039218
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.05.2025
автор: Мирослав Екман-Кременецький