Задзвони , як доїдеш. Або емігрантам присвячується.

Задзвони  ,  як  доїдеш
або  емігрантам  присвячується.  
🫂

"Задзвони,  як  доїдеш",-
Обіймала  бабця  віддаючи    в  руки  щойно  спечені  пиріжки,
Перехрестила,  обняла  і  молилась  в  слід,  що  неділі  
Так  ніби  я  їду  в  тридев'яті  світи

"Задзвони  ,  як  доїдеш",-
На  кнопочному  телефоні  крізь  поганий  звязок  кричав  дідусь  
"Ти  поїла?  оділась  ?
 Я  за  тебе  хвилююсь  й  боюсь"

Тоді  не  боялась,  не  мерзла  ,  не  голодала  і  навіть  часами  не  розуміла  цінність  секундної  хвилі  дзвінка.
Це  ж  зовсім  близько,  пару  годин,  пару  днів    і  я  знову  сто  відсотків  приїду  туди,  де  нескінченне  відчуття  безпеки  й  тепла

Тепер  кілометри  ,  вокзали,  кордони  ,  проклята  нещадна  війна
Дім  без  дому,  пастка  спогадів    ,  де  вже  нема  відчуття  рідних  стін,  енергетики  ,  родинного  кола  й  тепла

Задзвоню,  як  доїду.  
З  однієї  на  другу  на  кладовищі  при  могилі  молюсь  
Свічка,  цукерка  ,  німий  діалог  ,
Бо  без  слів  трішки  тихіше  на  серці  коти  шкребуть

"Задзвоню  як  доїду"-пишу  комусь  в  меседж,
А  думаю  про  тих,  в  кого  між  царством  любимих  живих  і  мертвих  панує  межа  
Тепло  власного  дому  ,  країни,  родини  ,  миру  ,  дитинства    й  добра
Життя  ,  якого    по  факту  давно  вже  нема  .

"Дзвоню  як  приїду,"-  в  блокнот  на  папір  закарбую  слова  .
Як  роми  ,  де  прижилась  -  розкинула  табір  і  стала  частково  своя  
А  ти  задзвони,  як  доїдеш,    через  кілометри  ,
морально  тебе  обійму
Бо  нас  міліони,  що  чекають  вічної  фрази  "Доберусь  -задзвоню"

_____________
Дякую  всім,  хто  зберігає  частку  дому    попри  кілометри  .  
06.05.2025

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039193
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.05.2025
автор: Тейсі