Мій рідний Херсоне, мій рід і мій світ,
Моє ти дитинство і юності квіт.
Тебе розривають, руйнують кати...
Та вистій, рідненький! Тримайся мети!
Я знаю, Ти стійкий, Ти вистоїш. Знай! –
За Тобою – правда, Ти – наш диво-край.
Ти рвешся з кайданів, як вітер надій,
Готовий до бою, на волю, до мрій!
Херсонці наші – незламний граніт,
У кожному погляді – Перемоги магніт.
Вони не бояться, тримають кордон.
У кожному серці – віра в унісон.
Тримайтесь, рідненькі, не гасніть у тьмі,
Бо світло прорветься в найбільшій пітьмі.
Ми разом із Вами – думками і справами,
Хоч фізично далеко, та душами з Вами ми.
Ворог піде – як ніч без зорі,
Залишивши попіл лише по собі.
А місто – розквітне, як весни цвітіння,
І знову озветься в Херсоні життя й натхнення!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039188
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.05.2025
автор: Олександріса