Коли зібрались почуття

Одного  разу,  мов  у  сні,
Зібрались  почуття  земні.
Нудьга  вже  втретє  позіхала,
І  гра  у  схованки  настала.

Сказало  Божевілля:  «Час!
Ховайтесь  кожен  швидко,  враз,
В  куток  душі,  у  тінь,
У  глибину  чи  в  височінь».

Сховалась  Лінь  за  камінь  вмить,
Їй  добре  там,  тихо  лежить.
А  Віра  в  небо  відлетіла,
Немов  пташки  дали  їй  крила.

Заздрість  у  тіні  причаїлась,
Ділами  темними  ділилася.
Страх  у  розщелині  сидів,
Всього  боявся  і  тремтів.

Брехня  сказала:  «Зникла  я!»  —
Та  заховалась  в  тіні  дня,
Сховалась  в  погляді  німих,
У  тиші  слів,  обіймах  злих.

Лише  Любов  одна  стоїть,
Не  знає,  де  їй  зникнуть  вмить.
Обрала  кущ  вона  троянд  —
Там  мрії  розцвітають  в  сад.

Та  Божевілля  всіх  знайшло,
Для  нього  кожен  —  наче  скло.
А  от  Любові  й  слід  пропав,
Лиш  кущ  трояндовий  стояв.

Розсунуло  гілля  руками  —
Шипи  пройшлись  сліпими  шляхами...
І  з  того  часу  у  Любові  рвані  рани,
Та  Божевілля  не  покинуло  її,  тепер  вони  завжди  разом!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039187
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.05.2025
автор: Олександріса