Я просила у неба терпимості
І образи навчитись прощать -
Щоб з чиєїсь найвищої милості
Теплим світлом зійшла благодать.
Я просила у неба покорності,
Щоб скінчилися біль і плачі́,
Та під тяжкими муками совісті
Не зламалась опора душі.
А в заміну отримала ви́проби
(То занадто висока ціна).
Я змогла крізь неу́спіхи випливти,
Та на березі ждала війна
Я втікаю з обіймів депресії,
Все ховаю за жартами страх,
Щоб страшні повоєнні трагедії
Не приходили жахом у снах.
Життя – гра? Або, може, баталія?
Де нічого не дастся спроста.
Я *per aspera рухаюсь далі,
Починаю з пустого листа.
05.05.2025
©Валерія Кропівна
Переклад власного твору https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950779
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039153
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.05.2025
автор: Валерія Кропівна