лісоруб-сновидець, несе у ситі місячну воду. поливати дерева, щоб їх плоть дерев'яна мала забарвлення металеве, чи як у коштовних мінералів, чи як у дорогих тканин. він не запам'ятовує це дійство, і лиш дивується, коли з повагою зрубає чергове дерево, і воно сяє як золото.
коли він дрімає удень, то поливає дерева водою сонячною, щоб листя їх було насичене кольором. не тільки зеленим, але й перловим, синім як води, черленим, як ружі. гілки, щоб були міцні, й не ламались від бурь, він чує вітру голоси, коли наближається злива. він дощову воду збирає, у бронзові відра. і п'є тільки її, хоче іноді воду джерельну, тому має сили як молодик, хоч і сивий дуже довго.
сік у дерев, як заморські вина, як хміль золотий, витриманий роками. його можна пити як зілля живильне, настояне на цілющих травах.
ніколи не мав ні дружини, ані дітей, лише лісова мавка навідує його рано вранці та на початку весни. вони співають разом пісні й варять чай із ягід.
він зберігає дикий лісовий мед, у скляних банках, і сіє рясний цвіт, коли просіває зерна. вовки його не турбують, хоч і живе в гущавині. його навідують птиці й вивірки носять горіхи.
він не бачив людей, певно уже років сорок. його дім збудований із дерев, що виросли поряд.
лісоруб-сновидець, блукає глибоко в лісі, він ловить бородою сніг, і смерті він не боїться.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039068
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.05.2025
автор: Хімічна Химера