[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=qim_l5jNTqg[/youtube]
Сьогодні море у спокої,
Із моря дує легкий бриз.
А мілкі хвилі, ніби сонні,
Ховали в морі свій каприз.
Пливуть до берега повільно,
В надії сон їхній пройде.
Та мрії їй були наївні,
Бо море щось на них вже зле.
А берег їх давно чекає,
Цілує хвилечки малі.
І ніжно всіх їх обіймає,
На жаль, вони так замалі.
Цілують, граються, як діти,
То знов пірнають в глибину.
Вони тепер можуть радіти,
Хоч буде кара за вину.
Тут розізлилось на них море:
Доволі в піжмурки тут грать.
Від вас нема мені спокою,
Вночі не дам я вам поспать!
Розбурхав хвилі аж до неба,
Кипить і піниться від злості.
Така страшна була ця сцена,
І хоч кому зламає кості.
Кричали чайки з переляку,
Куди тікати в грізний час?
Як зупинити розбишаку,
Про це вже думали не раз.
Черкнула блискавка на небі,
Її підтримав страшний грім.
Раділо море: це так треба,
Це за непослух буде їм!
Ще довго-довго море грало,
Втомилось...треба відпочить.
Воно одного лиш не знало:
Ріднею* треба дорожить.
------------------------------
Хвилі* - це морська рідня
-------------------------------
Хочете побачити справжнє море?
Натисніть на квадратик під картинкою внизу, праворуч.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039061
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.05.2025
автор: Cнежана