Щоденниковий запис у голові № 1158.
Місце: станція “Академік Вернадський”.
Дата: 26 квітня 2025 року.
Час: 00:21 за Києвом.
Заплющую очі й не сплю, тож приречено
пливу крізь думки, розмовляю з овечками,
якби я змогла, то злетіла би кречетом,
туди, де вершини ростуть,
та зламана тут і ось тут, ви ж не бачите,
як я захопилася травмозаначками,
які заховала між Кафкою, Пратчетом,
аби лиш ніхто не знайшов,
як шалик із шовку туристки на лайнері,
яка з Аргентини пливла аж до айсбергів,
в навушниках грали зомбічно The Cranberries,
а шалик у танці тонув.
Час: 07:37 за Києвом.
Так сумно, та ну все (!) — синхронно із рибами
він гнучко поплив поміж глибами сивими,
холодні маневри — це шанс стати хвилями
та вижити серед штормів.
Розплющую очі — ось шалик пошарпаний!
На мисі Марина в обіймах Антарктики
він — нібито лист з колекційними марками,
який адресата знайшов.
На диво, зігрів мене шовк із посланнями
від Всесвіту, що обліпив густо слаймами
проблем і тривог; не така вже й поламана —
себе я полагоджу знов.
Нотатка: написати книжку “Неймовірна подорож
до білого континенту, про яку вам ніхто не розповість”.
© Олена Галунець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038976
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.05.2025
автор: Олена Галунець