[b]В[/b]же пора у сутінках стоїть,
[b]Е[/b]лементи загадкові в тренді,
[b]Ч[/b]исте небо десь у вишині
[b]І[/b] світи безмежні та далекі.
[b]Р[/b]ічка грає хвилями життя,
[b]Н[/b]епомітно згодом затихає,
[b]А[/b] мене бентежать відчуття,
[b]Д[/b]ихання стає немовби раєм.
[b]І[/b] тоді з'являється ще час,
[b]Й[/b] обіймаю все, що я хотіла,
[b]Ш[/b]анс дається кожному із нас,
[b]О[/b]беріг, що для душі та тіла.
[b]В[/b]дячна за безмежність і красу
[b]І[/b] оте чуттєве поєднання,
[b]У[/b] печальну зморену весну
[b]С[/b]вітло відчуваю і вагання...
[b]М[/b]арю, так же хочеться тепла
[b]І[/b] торкнутись тихо миру й тиші,
[b]Х[/b]ай заграє зранена земля,
[b]Н[/b]іч легенько щастям заколише.
[b]У[/b]беруся феєю не раз
[b]В[/b] ніжних шатах промайну по саду,
[b]С[/b]телиться туман де мирний час,
[b]Я[/b] щаслива, вже немає аду!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038958
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.05.2025
автор: Наталі Косенко - Пурик