Мені натирає мозоль
із зовнішньої сторони ребра
відрізав би її викростивуючи
аерозоль "В'єтнам"
З'їсти каніфоль
то не є ідея страшна
якщо вважати це
як привід обрати своєго Христа
Лобизання порцеляни
на якій залишився шматочок
візка дитячого
який використовуючи
не помітиш шум і гам
від дитя , яке сидить там
Обирай, такая є доля
обирай мого ти креста
Бо я не схотів би прибрати собі
це до рук, то є ноша
То є ноша страшенно проста
й на ґанку дивлячись на
сонцестояння
я подумаю чи є таки
чинник
і чи маю
обрати я
своєго креста
виник такий от резон
щеня стояло обливаючись потом
"Бодай ще трохи "
але хоче залишитись боком
коло ґанку моєго
отримавши звістку таємну
від мертвого Бога
підкачала надія простенька
як буду то лишу я вранці
мотузку зв'язану із лину
напевно зайдуть
мої повстанці
Ранньої ніченьки
неньки
стану невпинно шукать
бо орлиця з'їла насіння
із темряви фарби
і тримаючи мальви букет
вдягну і застібну свій дивний корсет
із шкіри , хоча
не стану я ним, не буду ним я
немає із мене простого Христа
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038947
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.05.2025
автор: Тато?!