Ніч народжує знову думки
Про світи і близькі, і далекі,
Із чиєї «легкої» руки
Люди стали, неначе лелеки.
Та в лелек інший спосіб життя:
Повесні повертають додому,
Не карає їх Бог забуттям.
Що з людьми буде, те невідомо,
Бо з людьми чомусь завжди інак:
Когось кличе земля праотча,
Хтось приріс в чужині, і це знак –
Повертатись уже не хоче.
Та така вже порода людська:
Звикли власний олімп шукати,
Страх когось, бач, назад не пуска,
Аби стрічі не мати з катом.
Отака-то реальність війни:
Половинить вона народи,
В душі сіє гіркі полини,
Забирає найкращих з роду.
25.04.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038942
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.05.2025
автор: Ганна Верес